Семей 58223
Профилей 1094416
Зоя Дмитриевна Роспитина (Рыбаченко)
  Информация о рождении
Дата рождения: 14 октября 1952
Место рождения: украина Еланецкий район с.Водяно-Лорино

Рідний край починається від батьківського порогу,стежини, тополі стрункої біля твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелится в садочку. А ще починається він з продавніх коренів нашого роду. Село Водяно-Лорино, Єланецького р-ну, Миколаєвської обл.-саме тут корені нашої родини.
Прекрасним кузнецем був мій дідусь Рибаченко Григорій Лаврентійович. За його мудрість, чуйність, витривалість його шанували і поважали односельці. Моя бабуся Надія Олексіївна Рибаченко все життя відчувала надійне плече дідуся Григорія, його ніжність, чуйність.
Це подружжя виростило трьох прекрасних синів: Івана, Дмитра та Евгена.
Старший син - Рибаченко Іван Григорович, закінчив перед Великою Вітчізняною війною ФЗО й його відправили за Урал, кувати нашу майбутню перемогу над німецко-фашиськими загарбниками. Після війни залишився жити у м.Свердловську, одружився, народився син Олег, який зараз уже поважна людина.
Та на жаль Івана Григоровича вже нема з нами.
Середій син- Рибаченко Дмитрій Григорович-це мій татусь, рідненькій, якого ми дуже любимо й він для нас- зразок у всьому: у праці, в навчанні, у ставленні до людей, в стосунках у сімьї.
Зовсім юним він попав на фронт у 1943р. Пройшов наш татко в складі 3-ого Українського фронту, величезну територію. Був поранений. Після госпиталю повернувся знову на фронт. Перемогу зустрів у Празі(Чехословатчина). Потім служба тривала й тільки у 1948р. повернувся до дому.
Третій, молодший син сімьї мого дідуся – Рибачеко Евген Григорович, людина яка взяла від своїх батьків величезну доброту й працьовитість. Саме завдяки Евгену Григровичу у с.Водяно-Лоино був прекрасний сад, плантації огородини: огірки, картопля, помідори, капуста; прекрасні виноградники. Ця щедрість радувала й годувала весь Еланецький район. Евгена Григоровича теж нажаль нема з нами.
Ось така сімья була з боку татової лінії.
Моя мама, Шиян Мария Степанівна, народилася, як і мій батько, в с.Водяно-Лорино, в сімьї прекрасних, працьовитих і талановмтих людей. Мій дідусь - Шиян Степан Тарасович був працьовитою людиною, прекрасним музикантом, успадкував це ще від свого тата. Бабуся – Шиян Фаіна Павлівна була дуже доброю, прекрасною майстринею – кулінаром. Її ароматні випічки: рулети, пиріжки, пампушки – це виняйток смак. А який хліб випікала бабуся!!! Тяжко було знайти ще так майстриню. В цій сім`ї виросли син-Олексій Степанович та його сестра Варвара Степанівна.
Мої мама і татко зустрілися після того, як татако повернувся з армії. Мама вчилася в Новобузькому педучилищі. Час був тяжким, тільки що закінчилась Велика Вітчізняна війна, панували розруха й голод. Татко тоді, як міг, допомагав мамі навчатися, а після – вони одружилися. Прожили прекрасне життя – щасливе, радісне, наповнене коханням. Народилися ми: Я - Зоя Дмитрівна і мій брат- Григорій Дмитрович. Щоб у нас було все, щоб ми не відчували не достачу чогось, мамо з татом працували, не покладаючи рук.
Татко – 44 роки пропрацував в колгоспі, нагороджений медалями, орденами
„За трудову доблесть”. Постійно його портрет був на облостній дошці пошани.
Мама - 44 роки, віддала школі, вихованню дітей, залученню їх до високого мистетства. Дуже раділи тато з мамою, коли їх донька вступила на навчання до педагогічного інстітуту, стала вчителькою української мови та літератури.
Ще більшою була радість, коли син Грігорій Дмитрович теж обрав стежку, якою пройшла його матір, став вчителем музики.
Величезною радістю для дідуся і бабусі була поява внуків Олександра та Ігоря.
Олександр закінчів Миколаевскій педінстітут, завершуе навчання у юридичній академії.
В 2004р не стало нашого дорогого татуся. Нам його зараз дуже не вистачае. Памьять про дорогу нам людину ми пронесемо через все свое життя.
Щоб роду не було переводу, він має жити багато літ. Є в нашій родині її найменьший член - маленький Юрко, син Олександра. Зараз чекаемо поповнення в сімьї Ігоря. Саме їм продовжувати родовід нашої сімьї.
Як у пісні співає Ніна Матвієнко:" Зроду в рід кладе життя мости, без коріння саду не цвісти."
  © 2002-2017|service.familyface.com@gmail.com