Семей 58577
Профилей 1095400
Мария Григорьевна Гончар (Колесник)
  Информация о рождении
Дата рождения: 1 января 1855
  Информация о смерти
Дата смерти: 1 января 1922

Мария Григорьевна родом из с. Ивановка. Девичья фамилия Колесник. У неё был один брат и три сестры. Сёстры её вышли замуж в соседние с Ивановкой сёла. О семье её родителей ни чего не известно. Но, скорее всего её родители были крепостными крестьянами.
Брак её был удачным, с мужем у них родилось семеро сыновей и одна дочка. Девочка их умерла в младенчестве. Мужа она своего любила.
Судя по воспоминаниям её младшего сына Андрея, смерть мужа была для неё трагедией.
«По смерті батька, мати кожного вечора йшла в велику хату, де лежав, колись померлий батько, і подовгу плакала.»
В хозяйстве Марии и Ксенофонта, ещё до его смерти, да и после, было две пары коней. Все сельскохозяйственные работы, такие как вспашка земли на зябь, посевная компания или уборка урожая – «косовиця», «возовиця» проходили самостоятельно, своими рабочими руками, обходились без наемных работников. Отец и мать организовывали работу так, что каждый в семье получал посильную для него работу. Дети, начиная с самого раннего возраста, начинали помогать старшим в сельскохозяйственных работах. Вот что есть в воспоминания их младшего сына по этому поводу. «Моя участь у домашній роботі: В літній час, в час косовиці погоняв коней запряжених у косарку, в гарминовку їздив верхом на коні(пара коней була запряжена і тягала камінний гарман по настеленному на току збіжжі - пшениця чи ячмінь), у возовицу загрібав здоровенними граблями, коли пібирали валки. Валки(снопи) закидували на гарбу і везли до дому.
Під час гарминовки(обмолот зерна)часто бувало мрієш про те, якби встигнути обгарминуватись до 14 вересня. Бо 14 вересня в селі починався ярморок, продовжувався він дня три чи чотири. Та сааме головне було що на ярмарку влаштовувалась карусіль. Яка вона булла гарна, прикрашена з музикою. З великим задоволенням на ній каталися на ній не лише малі а й дорослі.
Також 14 вересня почиався навчальний рік( по старому стилю це було 1 вересня).
В зимнюю пору, коли був малий, пригадую, таке проводення часу. Кімната слабо освітлена, а то і зовсім темно. Батько, мати і я забираемось на піч. І батько починае розповідати казки. Розповідав він і про Бову Королевіча, і про Івасика Телесика, і про Ванька – дурочка та інші. Або батько і мати починали співати пісень, а я починав плакать. Їхні співи нагадували мені співи старців, які частісенко тоді ходили од хати до хати і просили подаяння( хто що дасть). Мені здавалось, що мої батько і мати теж будуть старцями, ходить з торбами по дворах і я починав плакати. Мусили батьки припиняти свої співи і допитуватись, чого я плачу.»

Из воспоминаний Андрея Ксенофоновича Гончара.
  © 2002-2017|service.familyface.com@gmail.com